Львів туристичний

Готель "Львів" - двозірковий готель, розташований у самому центрі міста, поблизу Оперного театру на проспекті Чорновола. Поруч – Національний академічний драматичний театр імені Марії Заньковецької, найбільший за площею в Європі, Вірменський собор, Площа Ринок, де розташовано чимало кав'ярень, де після прогулянки можна відпочити та поласувати філіжанкою запашної кави та скуштувати смачних  солодощів. Центр Площі Ринок – Львівська ратуша, у якій розташована міська адміністрація. Зведена ратуша у 1835 році в стилі віденського класицизму. На площі Ринок також слід відвідати головну аптеку міста – «Аптеку–музей», прикрашену вітражами віденських художників, в якій збереглася алхімічна лабораторія. Аптека була відкрита у 1775 році та працює по сьогоднішній день. Якщо вийти з готелю «Львів» та трішки помандрувати в сторону центру, можна вийти на Музейну площу, де встановлено пам’ятник першодрукареві Івану Федорову. Трішки далі – музей зброї «Арсенал», споруджений в 1554-56 р. Далі, пройшовши вверх, Ви вийдете до Високого Замку, з оглядового майданчику якого відкривається надзвичайний краєвид на все місто. Вдосхоч прогулявшись та надивившись на старовинні пам'ятки архутектури, Ви зможете завітати в один із затишних номерів готелю «Львів», де до Ваших послуг будуть місця для паркування, прокат автомобілів, а також один з кращих ресторанів Львова!

Готель «Львів» - це атмосфера комфорту, увага до кожного гостя, розташування у центрі міста, невисокі ціни, та зручне транспортне сполучення, завдяки якому ми в лічені хвилини зможете потрапити в будь-який куточок міста.

Готель «Львів» - 8-ми поверхова будівля, споруджена в 1965 році за проектом архітекторів Павла Конта, Анатолія Консулова та Людмили Нівіної. Згодом Консулов і Нівіна стали авторами проекту ще одного великого готелю тих часів — готелю «Дністер», що був збудований у 1980 то разташований біля Парку Костюшка. За своєю архітектурою готель «Львів» відрізняється масою, пропорціями, чіткими вертикалями і горизонталями рівних площин, що контрастують з формами будівель центру міста, зокрема Оперного театру.

Безліч легенд таять в собі середньовічні підземелля Львова. Розгалужена система підземних ходів старого міста може несподівано вивести нас як до костелу Єзуїтів Святих Петра і Павла, Преображенської церкви, так і до Аптеки-музею. Ми спробуємо «розібрати на камені» легенди, пов'язані з католицьким кляштором Святих Петра і Павла.

Це місце таїть в собі величезну кількість історій. У 1610 році чернець Себастьян Лахміус заклав перший камінь у фундамент храму. Надалі його проект істотно переробив і завершив італійський архітектор Джакомо Бріано. Храм, виконаний у стилі барокко, по своїй формі нагадує церкву Іль-джезу в Римі. Підземелля храму набагато старші за саму будівлю. Але найцікавішим об'єктом в криптах, так званих підземних тайниках костелу, є алебастровий саркофаг XVIII сторіччя, який призначався для архиєпископа львівського Миколи Віжицького.

Варто відзначити, що дата смерті вказана на саркофагу не була вигравійована до кінця, видні тільки дві перші цифри "17.."  і герб Віжицького. Найцікавіша знахідка - великий отвір з лівого боку саркофага, яке, згідно легенді, вибив архієпископ після поховання, в спробі вибратися назовні. Але де саме тіло Архієпископа Львівського, до цих пір ніхто не знає.
В давнину в підземеллях ховали самих гідних людей, але в кінці XVIII ст. ці поховання почали знищувати, і повністю вивезли в радянські часи. Залишилися тільки місця, в які ставили труну.
З підземними галереями Львова пов'язана середньовічна легенда про Чорного Ченця. Розповідають, що колись до Львова прийшов чернець з іншого монастиря. Він не хотів бути простим ченцем, тому почав бунтувати. Іншіі ченці сприйняли бунтарство як гріх, і закрили його в келії - вимолювати у Бога прощення. Через деякий час до непокірного неофіта прийшов чоловік, його впустили, проте незнайомець довго не виходив. Коли ченці прийшли перевірити, що трапилося, в келії вже нікого не було. Тільки на підлозі лежала невелика латочка паперу, написана кров'ю. Це був контракт, за яким чернець продав свою душу дияволові. І ось з того часу аж до наших днів львівськими підземеллями ходить Чорний Чернець. Кожного зустрічного він питає чи не бачили незнайомця, тому що він хоче скасувати той договір.

Львів – місто з яскраво-вираженим польським відбитком. Роботи архітекторів Речі Посполитої можна споглядати по всій території містацевості. Не залишили поляки Львів і без своїх святих. Так, на вулиці Максима Кривоноса розташовується римокатолицький храм святого Казимира. Освічений і побожний литовський княжич і польський король був зарахований до святих після своєї ранньої смерті на 26 році життя від туберкульозу. Коли ж, в день канонізації, труна Казимира була розкрита останки його, за свідченням очевидців, були незаймані тлінню. Люди приходили на його могилу і молилися. Це місце було визнане чудотворним. Вважається, що після смерті Казимира відбулися ряд чудес, коли люди зверталися з молитвою до нього. Головним дивом, згідно переказу, в 1518 році була перемога над москалями. Тоді, на землі Великого князівства Литовського напали численні війська московії. Вони хотіли захопити Полоцьк. Невеликий загін великокнязівських воїнів не міг прийняти бій і тоді, король Жигимонт Старший попросив про допомогу свого померлого брата Казимира. Здивовані воїни раптово побачили в хмарах хлопця в білому одязі на білому коні. Підбадьорені таким дивом, вони захистили своє місто. Сьогодні, у Львові знаходиться один із храмів, зведених на честь святого Казимира.

Костел Святого Казимира — пам'ятник архітектури, побудований у стилі барокко, в різний час носив разні назви: Святої Катерини, місіонерський, милосердя, Святого Казимира. Святиня знаходиться в центральній частини міста, і спочатку була побудована для ченців римокатолицького ордена в 1656—1664 роках.
У 1630 році на цьому місці заснували дерев'яний костел і монастир, які згоріли в 1648 році в час взяття львівської цитаделі (Високого замку). Штурм чинили загони героя Визвольної війни українського народу Максима Кривоноса.
У 1783 році храм переданий австрійському уряду для організації госпіталю черницям сестрам милосердя, в яких знаходився поблизу власний костел.

Адреса: вул. Максима Кривоноса, 1.

Говорять, що Львів — це маленький Париж, місто, побудоване з любов’ю до гармонії, істинно європейським шармом і дивно тонким розумінням краси. Тут завжди панують особливий настрій і стиль, які відбиваються на всьому: назвах невеликих магазинчиків і кафе, вишуканих фасадах будівель, красивих і оригінально оформлених вітринах, інтер’єрах історичних будівель в центральній частині міста…

У всі часи Львів був добре відомий в Європі. Не дивно, що в 1618 р. він згадувався в “Описі найвидатніших міст всього світу”, виданому в Кельні. А через 380 років, в листопаді 1998 р., Львів офіційно включений ЮНЕСКО в перелік пам’ятників архітектури всесвітнього значення. До речі, свого часу тут побував сам Джакомо Казанова. Він зупинявся в готелі “Жорж”, про що згадав в своїх путніх замітках, причому засмучувався з приводу того, що дівчата у Львові виявилися дуже красивими, але недоступними.

Особливістю архітектурного стилю Львова є те, що кожна подальша забудова міста проводилася без руйнування попередньої. Таким чином, сьогодні місто розкриває перед нами дивовижний світ, в якому органічно поєднуються ренесанс, бароко, класицизм, еклектику, модерн, конструктивізм…

Особливо багато у Львові церков, костьолів, соборів і монастирів. Напевно, немає такого архітектурного стилю, який не можна б було вивчити на їх прикладі. Тут Успенська церква, Латинський кафедральний собор, Архикафедральний собор (Архикатедра) святого Юра, Вірменська церква, Домініканський собор, костьол Єзуїтів. Перлинами церковної архітектури Львова є і каплиці Трьох Святителів, Кампіанов і Боїмов. Ну а в літні дні туристів манив ансамбль Бернардинського монастиря, де серед прохолодних середньовічних кам’яних стін можна сховатися від жари або дощу і навіть випити чашку кави в “Бернардинському дворику” – кафе із старовинним інтер’єром.

А околиці Львова багаті історичними, архітектурними, сакральними пам’ятниками різних релігій. Екскурсія по околицях Львова доставить дійсну насолоду навіть людині, що не дуже цікавиться історією.

 

Реклама: Темы для Nokia 5800 XpressMusic

Ансамбль Вірменської церкви врозташований на території історичного Львова, в тій його частини, де селилися вірмени. Собор є архітектурним центром комплексу, навколо якого групується решта споруд, утворюючи три невеликі замкнуті дворики.

Собор зведений в 1363 р. Один з найстародавніших пам’ятників Львова, побудований архітектором Дорінгом. Багато дослідників припускають, що в будівництві брали участь вірменські майстри, оскільки пам’ятник має багато загальних рис з собором в Ганни (Вірменія).

Монастирський дворик біля північної стіни собору з протилежного боку обмежує будівлю монастиря вірменських бенедіктінок, побудоване в 1682. Перед ним в 1881 поставлена статуя роботи Р. Дікаса. Галерея, влаштована за зразком італійських лоджій, служить переходом з монастиря в собор, її нижній ярус — відкритий, арочний, верхній — закритий. У стіну вмуровани два рельєфи (XVI — почала XVII вв.) з місцевого вапняку. Східний дворик пов’язують з монастирським барочні ворота (1671). Він називається христофоровим, і в центрі його височіє пам’ятна колона (XVIII в.). З усіх боків дворик замкнутий будівлями колишнього вірменського банку (XVII в.), архієпископського палацу (кінець XVIII в.), дзвіницею (XVI—XVIII вв.), апсидами собору. Крізний прохід сполучає східний дворик з вул. Лесі Українки. На арці воріт дата «1779 рік» — час відновлення будівель після пожежі 1773 р. Південний дворик сполучений з східним комірами з барочним фронтоном (1877 р.), відокремлений від вул. Вірменською огорожею з металевою решеткой. У ніші огорожі з вулиці поміщена статуя з датою «1664» — характерний зразок львівської скульптури другої половини XVII в., на думку деяких дослідників що належить різцю львівського майстра М. Ерлемберга. Уздовж південної стіни собору тягнеться відкрита аркада-галерея, побудована в 1437 р. Біля глухої стіни будинку встановлений дерев’яний горельєф XVIII ст.

Ансамбль Вірменського собору — унікальний пам’ятник вірменської середньовічної архітектури на Україні.